Тільки-но збудували місто І навіть ще не встилги його заселити А вже пророк Єремія плакав над ним Як над давно спорожнілим І з кожної його сльози Тоді виростало при всякім домі сонце І всім казало що не сонце воно А жовта кульбаба І тільки-но сонце промовляло це як Сиве птаство облітало його звідусіль Називаючи його кульбабиними дітьми Але варто було вітрові Хоча б тихесенько повіяти І сиве птаство відлітало геть І вже не поверталося ніколи
Серце. Ми вже давно дорослі. Здається, воно вже знайшло свій шлях, але якщо придивитися уважно, все одно є над чим плакати. Сльози, сонця-кульбаби, вони приносять йому світло і стає тепліше. Думки- сіре птаство, як добре, що приходить вітер і вас розганяє....
Комментариев нет:
Отправить комментарий